Три землі – три сестри, як три долі,
Від дідів, від батьків – для дітей.
Ясени над хатами, тополі
Зустрічають з дороги гостей...

Заспівай, Рудківчанко, прийшла вже пора,
Дай напитись з "каплиці" води,
Най минають віки в сивих хвилях Дністра –
Мої Рудківці, Ви – назавжди!

Три верби – три журби, русі коси...
Малий Берег малює весна,
Старий Калюс – то літо в покосах,
На Гарячинцях – осінь рясна...

Три снопи-вишиванки, маланки вогні,
Зберігають з дитинства одне:
Мед Пільця і гурдовини сняться мені,
Поляни, Калатури, Сінне.

Три ріки – три човни, тінь курганів
Береже село від лихоліть
Молоком світанкових туманів.
Краю мій – прикордоння століть...

Батьківщино мала, місць не знаю ніде,
Де б цвіли так вишневі сади!
Милі серцю хати най Господь береже,
Мої Рудківці, Ви – назавжди!

Три дуби, три далекі дороги...
Де ви в світі, сини-журавлі?
Три сосни, три надії-тривоги,
Вас чекають на рідній землі.

Повертайте додому, сини-журавлі,
Ясени вас покличуть сюди,
Най Господь береже клаптик цеї землі,
Мої Рудківці, Ви – назавжди!

Заспівай, Рудківчанко, прийшла вже пора,
Дай напитись з "каплиці" води,
Най минають віки в сивих хвилях Дністра –
Мої Рудківці, Ви – назавжди!