Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно – до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

А дощ іде, а дощ іде,
А дощ іде, а вітер хилить клени.
А дощ іде, а дощ іде,
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік – одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

А дощ іде, а дощ іде,
Дощ шелестить, кипить травнева злива,
А дощ іде, а дощ іде,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива.

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами...
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

А дощ іде, а дощ іде.
Нехай квітує щирість поміж нами...
А дощ іде, шепоче дощ
Про те, чого не вимовиш словами.