Ой Марусина та й благородна,
Ой не лягай спать та й з дворянином, бо й не можна.

Ой дворяни – вони ж лихі люди.
Та й вони ж тебе, Марусина же, з ума зводять.

Ой на дубочку, там і на листочку,
Там колихала же та й Марусина же сина-дочку.

Там і колихала, плакала, ридала,
– Ой до чего же я, та й рідна мати же, догулялась.

Ой догулялась та й доходилась,
Та й руса коса же та й призав’яла же, призав’яла.