В огороді верба рясна.
Там стояла дівка красна.

Вона красна ще й красива,
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива,
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде –
Розрояли його люди.

Розрояли, розсудили,
Щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем,
Ми друг друга любить будем.

Примітки: