– Чого, ненько, ходиш потихенько?
Чого же, ненько же, ходиш потихенько?
Чого же, ненько же, плачиш жалібнень(ко)?

– Ой як мені жалко не плакати?
О як мені же жалко не плакати?
О як мені же жалко не плака(ти)?

Одну собі та й дочечку же мала.
Одну собі же та й дочечку же мала –
За оден вечір я втіря(ла).

Не за вечір, а за вечірочок,
Не за вечір же, а за вечірочок
Потєряла же розовий цвіто(чок).

Не за вечір, а за половину,
Не за вечір же, а за половину
Потєряла же рідную дити(ну).

– Кохай собі другаю такую,
Кохай собі же другаю такую,
Як ви кохали же мене, молоду(ю).