Та ой ходила та і Галючка по крутій горі,
Забачила селезника на тихій воді.

– Та приплив, приплив, та й селезенику, тихо по воді.
Прибудь, прибудь, мій батєнко, хоч перед мені.

– Ой і рад би я, та дитя моє, прибудь до тебе.
Насипано сирой землі на руки мої.

Та насипано та сирой землі на руки мої,
Склепилися мої очі на усі ночі.

Та ой кланяйся, та дитя моє, дядькам і тьоткам,
Нехай дають порядочок, як своїм дітям.

– Ой кланялася, та мій батєнко, дядькам і тьоткам,
Ніхто не дасть порядочок, як своїм дітям.