Наїхали чужі люди з чужої станиці.
Забирають ой добро же наше, гей, б’ють нас із рушниці.

Ждимо дені ми, ждимо другий – поради немає.
Цього щастя, ой цієї ж долі, гей, повік не згадає.

Ой годі же вам, брати мої, ой годі вам спати.
Чи не чуєш, ой як там плаче, гей, Кубань – рідна мати?