Самотньо чаклує ніч. Ми з нею – віч-на-віч.
Замріяно у мої сни вітер несе легкі думки.
Не тане в обіймах слів твоя печаль.

Далека осінь – неповторна на смак,
Мов сутінок обрій.
Я чую – вітер знов, знову несе в долонях
Шепіт ночі.
Чарівний сон чаклує знову.

Даремно не повертай, не клич, не спокушай.
І знову тобою марить втомлена ніч в полоні вій,
Знаходить там спокій свій у таїні.