Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець –
Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий,
Пора йому гуляти,
Він впав як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Заплаче матінка стара,
Заплаче-заридає,
Заплаче мила й не одна,
Сльозами личко вляє.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько краче:
– Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.