Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила,
Впав в бою січовий стрілець –
Дівчина затужила.

Він був ще хлопець молодий,
Пора була кохати,
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.

Заплаче матінка стара,
Заплаче-заридає,
Заплаче дівчина його,
Бо стрільця виглядає.

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько крячить:
– Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.