Ой у полі три тополі, явір зелененький,
Лежить стрілець у шпигали, він ще молоденький.

Лежить стрілець у шпитали та й буде лежати,
Просив своїх товаришів: "Дайте неньці знати".

Приїхала єго ненька, голубка сивенька,
Взяла сина за головку до свого серденька.

Взяла сина за головку та й поцілувала:
– Якого-м тя згодувала, що-м тя не впізнала.

– Продай, ненько, сірі воли, коня вороного
Поховай мня, моя ненько, стрільця молодого?

Но най мене не ховають ні попи, ні дяки,
Но най мене поховають вкраїнські козаки.

Бо ті попи, бо ті дяки за грішми трясуться,
Нехай мені товариші медоньку нап’ються.

Помер стрілець, помер стрілець, та йму не дзвонили,
Вислав гетьман три гармати, в гору вистрілили.