Коло млина яворина, зацвіла калина,
Навчилася в саду спати молода дівчина.

Навчилася в саду спати поміж яворами,
Бо хотіла розмовляти з хлопцями-стрільцями.

– Пусти ж мене, моя мамко, в садок погуляти,
Як запіють перші півні, йду додому спати.

Піють перші, піють другі, курка ся кокоче,
Кличе мати вечеряти, а доня не хоче.

– Вечеряй си сама, мамо, що си наварила,
Бо вже мені, молоденькій, вечеря не мила.

Ой не мила, ой не мила та й не буде мила,
Нема того козаченька, що я полюбила.

Нема того та й не буде: поїхав за Десну,
Сказав: "Рости, дівчинонько, на другую весну".