Спалахнула вогнем, і вогнем, і мечем
Закарпатська Україна.

А нам батько – Волошин, він скликає всіх старшин
На нараду сумную.

Вони радять усі, щоб січовії стрільці
Стали разом всі до бою.

Попереду чехи йдуть, позаду мадяри пруть,
Висилають своїх отаманів.

Щоб народ ся піддав і всю зброю віддав,
Бо інакше їм не жити.

Вони брали на фронт і жінок, і дівок,
І дітей десятилітних.

Скільки трупів там лягло, тої крови пролилось,
Кров там лилася рікою.

З тої крови виросте покоління молоде,
Буде готове до бою!