Дзвонять ключі день і ночі не перестаючи,
Заплакали жовняроньки, що на войну йдучи.

Ой не плачте, жовняроньки, що на войну йдете,
Як вам пан Біг допоможе, то ся повернете.

Ой пішли ми аж під Люблін, на кватиру стали.
Офіцири наказують, аби не заспали.

Офіцири наказують, аби не заспали,
Но острими патронами ґвери ладовали.

– Ой ладуйте, хлопці, ґвери, ой ладуйте швидко,
Бо патруля повідає, що москаля видко.

Били ми ся до полудня – кровця по коліна.
Напиймося, жовняроньки, кровці замість вина.

Ой як будем кровцю пити, не будем платити,
Но за свою Україну будемося бити.