Ой дівчина молоденька пригнула калину –
Ідуть наші Українці з гори на долину.

[Поставали всі рядами] та й стали у лаву,
Як видбили москалів – дістали похвалу.

Австрияцькі офіцири "Гурра!" закричали,
Що то славні українці москалів прогнали.

Товаришка Степанівна з стрільцями бідує,
Стрільці б’ються на Маківці, она бандажує.

Бандажує, [обвиває] ті стрілецькі рани –
Тото була товаришка – ще ліпша від мами.

Ой Маківко, Маківко, яка ти нещасна –
Кілько наших товаришів ти зо світа спасла.

Гей на горі на Маківці кукає зазуля –
Наші стрільці б’ють москалів – цілий світ дивує.

Нащо стрілець мельдувався? Бо він молоденький,–
Єго тішить на Вкраїні наш Київ старенький.

Б’ють коні копитами, аж каміння скаче,
А за нашов Степанівнов цілий курінь плаче.