Їхав стрілець на війноньку,
Пращав свою дівчиноньку:
– Пращай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Лекше в могилі спочину.

А лихі люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Взяли повінчали, за нелюба дали
Та й на козака не зважали.