Чи то бур’я, чи то грім, чи то в горах грає грім,
Що земля на сто миль грає грізно?
Від Кубань аж до гір чути голос: "Позір!"
В ряд ставай, щоб не було запізно!

В ряд ставай, готовись, на нічого не дивись –
Чи до пекла підеш, чи до неба,
Кидай неньку стару, кидай любку сестру,
Бо настала велика потреба.

Бо настав такий час, що умре кождий з нас
Не у ліжку, а в бою у крові.
І в хвилину важку спом’янеш Вітчину,
Бо за неї вмираєм з любові.

Як прийдеться полягти, до мети не дійти,
То про нас говоритимуть внуки,
Що боролись колись, полягли, та й не здались,
А кайдани порвали на штуки.