Що то за грім, осінній грім?
Дріжить земля, валиться дім,
Світ гонить в пропасть, стрімголов,
А всюди кров, а всюди кров!

Що то за град, огненний град,
Ллєсь олово, як водоспад?
Що куля – гук, що куля – свист,
Паде народ, як з дуба лист.

Паде народ, як зрілий сніп,
І "Вічної" не править піп,
Лиш гук рушниць, лиш рев канон
Вколисує на вічний сон.

Спіть, хлопці, спіть! Спіть, хлопці, спіть!
Про долю-волю любо сніть.
Про долю-волю вітчини –
Чи ж можуть бути красші сни?!