– Та прощай, прощай, та Галино,
Сестро наша,
Що ми люди та й не твої,
Ти не наша.

Та прощай, прощай, та Галино,
Ми вже ідемо,
Що ми твоє гуляннячко
Собі беремо.

– Та беріть, беріть, подруженьки,
Гуляння моє,
Як дійдете до колбуду,
Згадайте мене.

– Та чогось, чогось та Галини
Так довго нема,
Мабуть, її та Данило
Гулять не пуска.

Та діверу угодила –
Коня запрягла,
А зовиці угодила –
Косу заплела.

Я ходила до криниці
Та до зірниці,
Угодила діверкові
І зовиці.