Там, де Ятрань круто в’ється,
З-під каменя б’є вода,–
Там дівчина воду брала,
Чорнобрива, молода.

Ти, дівчино, ти, щаслива,
В тебе батько, мати є,
Рід великий, хата біла,
Все, що в хаті, – то твоє.

А я бідний сиротина,
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля, люлька – вся родина,
Сивий коник – то ж мій брат.

Ти, дівчино, квіти сієш,
Але вони не зійдуть,
І батенька, й неньку просиш,
Та за мене не дадуть.