Їхав стрілець на війноньку
Прощав свою дівчиноньку:
"Прощай миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Бо, як у бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину".

Лихії люди насилу
Взяли нещасную милу,
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.