Вступ:
Трансплантоване почуття гумору,
Гомін сорому, тричі встромлений в спомини,
Вона – наречена твоїх смітників, хлопче,
Іржава артикуляція і фонетична заборгованість,
Її збуджені очі зникають у воді, злизуючи срібні скелі,
Вона знизує плечима хмарочосів і, домагаючись її тіла, стають на коліна всі індекси Доу-Джонса,
Разом взяті...
Денсова втома і вакханалії несамовитого Джа,
Ваші келихи повні червоного вина незайманок,
Ви спостерігаєте, як над дівочими вустами встають жовті вуса істерії...

Давай з тобою розтринькаєм день,
Давай з тобою зґвалтуєм цю ніч,
Я вредний відлюдько з пісень,
Хоч зовсім не в цьому є річ,

Збудуєм човен з сухого листя,
Збудимо того, що так довго спить в нас

З попелища постане твій стан,
Де ми справим свято вогню,
До сліпих скель океан
Викине наречену свою

Зійдемо кругом звати на Сварога,
Рясно заплідним танцями дорогу

Хочу бути на дотик веселим,
Хочу бути блискучим і голим,
Щоб шукало дівча уві сні
Мого серця замурзаний сором

Збудуєм човен з сухого листя,
Збудимо того, що так довго спить в нас