Цілую клавіші рум’яні,
Ловлю, цілую тінь руки,
Сумує біле фортепіано
І плачуть білі свічники.
Я кличу небо у союзники,
Стаю союзником землі,
Торкаюсь я вустами музики,
Торкаюсь я вустами слів.

А що за диво сукня ця
Така смарагдово зелена,
Аж зеленіють очі у творця,
Аж зеленіє кров у венах.
Нам ніч ворожить на зірках,
Шепоче синьо щось і п’яно,
А ми з тобою в свічниках,
А душі наші в фортеп’яно. (ост 4 рядки – 2)

А душі наші в фортеп’яно...