Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,
Торкне ті струни пальчиком верба.

Сумна арфістко, – рученьки вербові! –
Тих відлітань сюїта голуба...
Зіграй мені мелодію любові,
Ту, без котрої холодно словам.

Ту, без котрої холодно словам...

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.

Тобі над полем в небі напишу... (2)