Як я була молодою преподобницею,
Загубила тинди-ринди під ягольницею.

Над’їхало, над’їхало три пани, три пани,
Взяли моє тинди-ринди на сани, на сани.

А я біжу, а я біжу та й кричу, та й кричу:
– Віддай моє тинди-ринди, паничу, паничу.

А до мене хлопці ходят, паничі, паничі,
Носят мені мід-горівку, колачі, колачі.

Як заглянув мій миленький під вікно, під вікно,
Скраяв мені сину димку, як сукно, як сукно.

А я свої білі ноги скорочу, скорочу,
Більше хлопців на подвір’ю не хочу, не хочу.