Чоловіче, чоловіче, ти дай мені раду:
Я з твоїми коноплями навіки пропаду.

В людей було по сім кіп, та вже всі потерті,
А у мене одна горстка – ворота підперти.

В людей було ще й побільш, та й тії потруться,
А у мене одна горстка,– горобці несуться.

Як узялась я на три дні та й горстку потерла,
Бідна ж моя головонько, аж трохи не вмерла!

Не сама ж я пряла: кума помагала,
А я кумі – миску муки і два куски сала.

Не сама й мотала: мала помічницю,
Дала їй миску та ще й паляницю.

Не сама й звивала: наймила Данила,
Дала йому два золоті та ще й завинила.

Наснувала полотна від порога до вікна...
Що ж мені за біда, як дві лікті полотна!