Посіє, посіє мак мужик.
Твій коханий не прийде й не жди.
Ширка, дарниця й зима, – сестри,
Помогли йому любов знести.

Помогли йому любов знести
До приходу вічної весни.
Обірвалися думки назавжди,
І вже так не Буде, як із ним тобі.

Любов переболить та й пройде.
Несподівана весна прийде.
Твого милого душа верне,
І в твої чутливі сни увійде.

А прокинешся одна, Будеш зла.
Через нього ти ночей не спала,
Боронила й пестила як могла,
А його сира земля забрала...