Буває, батькові долоні
У сні щасливому побачу,
Солодкий дим мене огорне
І я проснусь молодший наче... (2)

Побачив батькові долоні,
Колючим градом бити пальці,
Крутив мороз, палив вогонь їх
Заради житнього окрайця...

Гриміла в лісі його зброя
І він запалював багаття,
А діток шестеро, не троє
Й дивились всі в полоні батька... (2)

Від сліз моїх вони солоні,
Коли у мами я буваю,
Цілую батькові долоні,
Свої за спиною ховаю. (весь куплет – 2)