А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з више
Нагадують серцю, як йшов босоніж.

Тут захід не сонця, а теплого друга,
Підхід до чужих, але також людей,
Як їду від дому – лишається туга,
Та "ні" відступати від своїх ідей!

Я знаю мені кожний день помагають
По життєвих дорогах розносить хліби
Душі предків моїх, що у рідній землі спочивають,
Материнська любов спасає мене від журби.

А зорі над рідною хатою ближче,
І гавкіт собак, і спів солов’я все миліш,
І вранішні роси примерзлі і випавші з више
Нагадують серцю, як йшов босоніж.