А осінь, мов дівчина, ніжності просить,
Така кароока, покірна, сумна.
Доволі печалей, і сліз уже досить,
Ще сонця багато, блакиті сповна!
В обіймах моїх запалаєш багряно,
Цілунки гарячі збуджують кров.
Дощами умитий, я – твій ніжний ранок,
Який крізь тумани до тебе прийшов.

Приспів:
Осене, осене, не губись у просині,
Так тобі пасують золоті стрічки!
Не благаю в просині я другої Осені,
Хай пашать на щічках в тебе зваби – ямочки!

А осінь, мов дівчина, ніжності просить,
Така кароока, духмяна, п’янка,
У сукні прозорій, ще й айстра в волоссі,
Подай мені руку! Моя ось рука!
Підемо, кохана, любитись в тумани,
Малинові дзвони уміють прощать,
Дощами умитий, я – твій ніжний ранок,
А ти – моє серце, моя ти душа!

Приспів