Котилася ясна зоря з неба
Та й упала додолу...

Журилася молода дівчина
Та своєю бідою.

"Ой хто ж мене, молоду дівчину,
Та заведе додому?"

Обізвався козак молоденький
Та й на воронім коню:

"Гуляй, гуляй, молода дівчино,
Я заведу додому!"

"Веди, веди, молодий козаче,
Та веди, не барися,

Бо за мною, та за молодою,
Увесь рід зажурився.

Не так весь рід, не так весь рід,
А як батько та мати.

Хотять мене, молоду дівчину,
Та й за іншого дати!"