Ой попід гай зелененький
Брала вдова льон дрібненький.

Вибирала, постелила,
Так до себе говорила:

– Земле чорна, сировая,
Узяла-с ми господаря.

Ой якби я мужа мала,
Я би його шанувала.

Хай би був, як рукавиця,
Не була б я удовиця.