Казала ми мати орішків нарвати,–
Ліщина висока, не можу дістати.

Граночка упала із корча до хати,
Прийди, мій миленький, до рук ми подати.

Ягнятка біленькі собі траву скуб’ять,
Що кому до того, що м’я хлопці люблять.

Мамо моя, мамо, прибери м’я гладко,
На кожну неділю, як червоне ябко.

Люби мене, милий, поки ся не видно,
Люби мене дуже, бо у ноги зимно.

Люби мене, люби, але не видавай,
Як прийдеш на танці, то близько не ставай.

Не давай цукерки, не роби ми біду,
Не бери м’я в танець, бо з тобов не піду.