Пишу листи до нього:
– Приїдь, милий, додому,
Діти плачуть, хочуть вздріти
Батечка свого.

Він мені відписує:
– Я додому не їду,
Нема грошей на шіфкарту,
Пішки не дійду.

Доріженька далека,
Вода в горі глибока,
Скарала м’я лиха доля
Та Америка.

Ой ти, мила, шануйся,
Та й з дітьми не журися,
Пішлю тобі доляр-другий,
На них дивися.

– Нам доляри ніпочім,
Повертайся в рідний дім.
Кажуть діти: "Де наш батько?"
Що їм відповім?

– Не вернуся, дорога,
Прийшла слабість, сил нема,
З’їла силу молодечу
Чужа сторона.