– Де ти ходив, наш чорний баране?
– До млина, до млина, добрий чабане.

– Що ти робив там, чорний баране?
– Молов пшениченьку, добрий чабане.

– А що ти їв там, чорний баране?
– Вівсяний ощипок, добрий чабане.

– А що ти пив там, чорний баране?
– Горівку-перцівку, добрий чабане.

– А де ти спав там, чорний баране?
– В стодолі на сіні, добрий чабане.

– Чим тебе гнали, чорний баране?
– Прутом-герлигою, добрий чабане.

– А як ти плакав, чорний баране?
– Ме-ке-ме, ме-ке-ме, добрий чабане.

– Куди втікав ти, чорний баране?
– До дівки-дівчини, добрий чабане.

Всі беруться за руки, йдуть по колу й співають. В середині кола "чорний баран" у кожусі, вовною навиворіт, ілюструє кумедними рухами і голосом текст гаївки. Виконуючи останній куплет, "баран" біжить до однієї із дівчат. Після цього гра починається спочатку, але "барана" вибирають іншого.