Рубав я чатину
Овечкам на зиму,
Юж тоту чатину
Вівці обгризают,

Юж нашу молоду
Замуж видавают,
Сідит собі коло стола
Медже друженьками,

Обтерат си личка
Струсіми перами.
Хотяй би ти обтерава
Зраня до вечера,

Юж не будеш така панна,
Як ти била вчера.
Будеш ся старава,
З чого будеш жива.