Там даль загорнена вуаллю,
Сувої спогадів – і мить.
Годинник виб’є крик провалля,
Щоб заглушити неба крик.

Бездумність тіл, шедеври босі,
Пітьма волосся і щоки.
Томління у проміннях ночі –
Це признак безвісти. Прости.

А день за днем складає миті:
Манія пристрастей і час.
І хоч заглушить неба крики –
Провалля не врятує нас.