Чи то камінь намуляв ногу
Чи креолка стала на неї
Сльози дрібно, як зерна льону
Котяться долі краплями клею
Я собі не вірю більше
Я не можу спокійно спати
Я не знаю, шо для легіня важливіше
Бути стятим чи щось утнути

Замало світла
В твоїх очах,
Замало сонця
Твоїх повік
І другий ранок
Ми чужі,
І на сніданок –
Вірші...