Помаранчева зима

Ми не хочемо знову, щоб нас одурили,
На Михайла прокинулись всі без ярма
І зима має нині помаранчеві крила,
Зовсім чиста, як душі, українська зима.

Але душі і вітер в гарячих вітрилах,
Хто сказав – корабель без керма?
Як не дивно та вперше усіх поріднила
Ця по-справжньому наша українська зима.

Об’єднавшись, йдемо, як на сповідь, на плаху,
Хоча генно в серцях від дідів Колима.
Нас не треба ділити на Схід і на Захід,
Це нас шлях до свободи – українська зима.