Пісня рудого собаки

Місто, підвладне дощу й падолисту,
Навстіж відкрите холодним вітрам.
Все перетворює на особисте
Місто, в якому мене нема.

Там ми назавжди залишились юними:
Там були вірші і перша любов...
Але в дощі раптом знову почуємо
Те, що крізь час повертає нас знову –

Пісню рудого собаки...
Пісню рудого пса.

Ми загубилися в часі і просторі,
І вже немає назад вороття...
Кожен приходить сюди, наче в гості,
щоби отримати все від життя.

Далі емоції стихнуть. Відбудемо.
Відгаласуємо... Помовчимо...
Може, як Бог допоможе, почуємо
Те, що крізь час повертає нас знову –

Пісню рудого собаки...
Пісню рудого пса.

Приспів:
Давай заспіваєм
пісню рудого собаки.
Він точно знає,
як навпростець до небес.
Вічність пізнаєм
і розшифруємо знаки.
В безмірі світу
кожен із нас, як пес.

Пісню рудого собаки...
Пісню рудого пса.