Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Тим що запалює серце пожаром?
Ой, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, сонця не хоче!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина