Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!"
"Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,
Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!".
Приспів:
Лучше було б, лучше було б не ходить,
Лучше було б, лучше було б не любить,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать. (весь куплет – 2)
Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши:
"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"
"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
Мене з війни із славою к собі ожидай".
Приспів
"Не хочу я нікого, тільки тебе одного,
Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай".
Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся через три года!"
Приспів
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина