Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Як ішов я з Дебречина додому,
Зайшла мені чорна кура дорогу.
Іди-іди, чорна кура, додому,
Не заважай, не заважай по дорозі нікому.
Як ішов я з Дебречина до Хусту,
Знайшов лем я вишиваную хустку.
Ой чи мила, чи немила ю шила,
Лем би она, лем би она вишиваною била.
Як ішли ми з Борцийова додому,
Про той вечір не розкажем нікому.
Так ня мила притискала до себе,
Чи любиш мя, чи візьмеш мя, бо я млію без тебе.
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина