Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Стоїть гора високая,
Та під горою гай, гай, гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм в’ється річенька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною широкою,
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Прив’язані човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Думи мої, думи мої
Чом дуб не зелений
Вечір надворі
Гуде вітер вельми в полі
Не щебечи, соловейко
Повій, вітре, на Вкраїну
Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом, земле моя
Чорнявая Іванка
Чорнії брови, карії очі
Місяць на небі
Дивлюсь я на небо
Там, де Ятрань круто в’ється [1]
Чорноморець
Їхав козак за Дунай
Горіла липка
Стоїть гора високая
Зашуміли ліси
Ніч яка місячна
Біда польку спокусила [1]
Там, під Львівським замком [1]
Як ішов я з Дебречина