Над Дніпровою сагою
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
Без дружини та надії
В самотині посивіє!

Явор каже: – Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. –
Козак каже: – Погуляю
Та любую пошукаю.
Козак каже: – Погуляю
Та любую пошукаю.

А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Виходжаючи співають;

Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та й співають.
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та й співають.