Ми ніби ми. Але насправді,
То не ми, а вони.
Ти ніби ти. Але насправді,
То твої білі сни.

Ти придумав себе
Сам собі, як хотів насправді.
Ти втішаєш собою
Себе в самоті, щоб знав ти.

Ти ніби йшов. Але, що з того,
Якщо ти не знайшов?
Ти ніби був. Але, що з того,
Якщо ти не почув?

Що із того, якшо ти дурний покищо,
Як завжди.
Що із того, коли ти не знаєш нічо
Насправді.

Разом якось ми неодмінно
Ще придумаєм шось.
Разом колись обов’язково зробим
Щось, подивись.

А тепер ти ніяк: ані так, ані сяк
Насправді.
А тепер ти ніхто: ані се, ані то,
Щоб знав ти...