Бачу не в сні образ її,
Відчуваю уста – і все більше кохаю її...
Яскраві дні вже чомусь не такі:
Стало темним проміння
І сонця, щось, не видно мені.
Камінь сіріє, обрис темніє...

Приспів:
Я хотів пройти крізь все до неї,
І я хотів схилить небеса до землі,
Та сутінки ховають враз від мене її.
Я хотів бачити лиш її,
І я хотів все віддати, що маю,
Та смак її ночі кличе в сон, закрива очі мені...

Хилить із ніг... я більш не міг
Залишити, піднести,
Плекати все, що в собі зберіг.
Тепла рука гріє мої уста.
Подивитись ще раз в її очі,
А потім – завмерти враз...

Це все, чого хотів й стрибнуть у вир років...

Приспів

Все далі від неї, все більше кохаю її...

Приспів

Та смак її цілунку кличе в ніч і каже вмерти мені...