Збільшений шрифт | Зменшений шрифт
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.
Думи мої, думи мої
Ой чого ти, дубе
Сонце заходить
Чого мені тяжко
За думою дума
Дивлюсь я на яснії зорі
Безмежнеє поле
Сміються, плачуть солов’ї
Вечір надворі
Вперед, Металіст!
Розпрягайте, хлопці, коні
Учітеся, брати мої
Дивлюсь я на небо
Зацвіла в долині червона калина
Зоре моя вечірняя
Така її доля
Лічу в неволі
Ой не цвіти буйним цвітом
Од села до села
Реве та стогне Дніпр широкий
Дума Волоха
За байраком байрак
Мені однаково
Гей, літа орел
Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Заповіт