По діброві вітер виє

По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.

Стан високий, лист широкий
Марне зеленіє;
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,

Подивиться – серце ниє.
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!