Виконавець: Віктор Павлік
Я тебе небесною зорею
Засвітив на обрії яснім,
Я тебе не зміг назвать своєю –
Наспівав у золотому сні.
Де тобі шумує рання злива,
Де роса з любовної сльози,
Де щебечеш ніжна і щаслива
Наче ластівка після грози.
Хто літає, той вертає у серпанкові гаї,
Де нас люблять і вітають синьоокі солов’ї. (2)
Ти мені у золотій осіні
Наспівала зболену печаль,
Птах дорогим заголосила
Літом пригорнулась до плеча.
Стежечку прослала в падолисті,
Калиново скресла у лугах
Невмолимо сонячно-імлиста
Ти одна у світі дорога.
Чисті роси, сині води, трави стеляться тобі,
Той, хто любить, той приходить в чисту осінь долюбить. (3)
В чисту осінь долюбить...